День національної ідентичності (Навасард)
11 Серпня, Понеділок
Історичне походження
Навасард бере свій початок ще з дохристиянських часів, коли Вірменія була язичницькою державою. Свято відзначалося 11 серпня (за юліанським календарем) і було присвячене богам родючості, природи та перемоги, зокрема Ареву (бог сонця), Астгіку (богиня кохання) та Ваагну (бог війни і блискавки).
Значення свята
Навасард символізує оновлення, початок нового життєвого циклу, гармонію між людиною і природою. Це також день, коли вірмени вшановують свою історію, традиції, мову та культурну спадщину. У сучасному контексті свято стало символом національної ідентичності та єдності вірменського народу.
Традиції святкування
У давнину святкування Навасарду тривало кілька днів і включало:
- Народні гуляння та ярмарки
- Спортивні змагання, зокрема змагання з боротьби та кінні перегони
- Жертвоприношення богам (у дохристиянський період)
- Танці, співи, театральні вистави
- Приготування святкових страв, зокрема плову, сухофруктів, вина
Навасард у сучасності
Хоча після прийняття християнства в IV столітті офіційне святкування Навасарду було замінене на християнські свята, традиції збереглися в народній культурі. Сьогодні Навасард відзначається як культурне свято, особливо в діаспорі та серед тих, хто прагне зберегти національні традиції.
Цікаві факти
- Навасард вважався найважливішим святом у дохристиянській Вірменії.
- У цей день вірмени не працювали, а присвячували час святкуванню та духовному очищенню.
- Свято часто відзначалося біля священних джерел або в храмах, зокрема в храмі Гарні.
- У сучасній Вірменії іноді проводяться фестивалі, присвячені Навасарду, з метою популяризації національної культури.
Висновок
Навасард — це не лише стародавнє свято нового року, а й важливий символ вірменської національної ідентичності. Воно об’єднує історичну пам’ять, культурні традиції та духовні цінності народу, нагадуючи про глибоке коріння вірменської цивілізації.