День пам'яті загиблих за незалежність
27 Липня, Неділя
Історичне підґрунтя
Це свято було вперше офіційно встановлено у 1947 році, під час Першої індокитайської війни, коли В’єтнам вів боротьбу проти французького колоніального панування. З того часу воно стало щорічною подією, яка охоплює пам’ять про загиблих у всіх конфліктах, включаючи Війну у В’єтнамі (також відому як Друга індокитайська війна), прикордонні конфлікти з Китаєм та Камбоджею, а також миротворчі місії.
Традиції та способи вшанування
У цей день по всій країні проводяться офіційні церемонії, мітинги та меморіальні заходи. Основні форми вшанування включають:
- Покладання квітів і вінків до пам’ятників загиблим героям
- Запалювання свічок на могилах загиблих солдатів
- Проведення хвилини мовчання у школах, державних установах і на підприємствах
- Відвідування родин загиблих та поранених ветеранів, надання їм матеріальної допомоги
- Організація благодійних заходів та концертів патріотичної тематики
Соціальне значення
День пам’яті загиблих за незалежність має велике значення для в’єтнамського суспільства. Він є нагадуванням про високу ціну, яку народ заплатив за свободу та незалежність. Це також день єднання, коли громадяни висловлюють вдячність ветеранам і родинам загиблих, а також зміцнюють національну свідомість і патріотизм.
Символіка
Одним із символів цього дня є червона квітка — мак або гібіскус, яка символізує кров, пролиту за батьківщину. Також часто використовуються зображення вічного вогню та національного прапора В’єтнаму.
День пам’яті загиблих за незалежність у В’єтнамі — це не лише день скорботи, а й день гордості за героїзм і самопожертву. Він сприяє збереженню історичної пам’яті та вихованню молодого покоління у дусі патріотизму та поваги до минулого.